П`ятниця, 26.04.2024, 07:09
Еверест знань. Сайт Яковишиної А.В.
|
Меню сайту
Корисні посилання
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Акмеологія"Акмеологічні аспекти розвитку особистості вчителя та учня в школі" На сучасному етапі розвитку вітчизняної освіти виконання соціального замовлення суспільства і підвищення якості освіти можливе лише творчим педагогом з високим рівнем професіоналізму, духовності, індивідуального стилю педагогічного мислення, мотивації і здатності до інноваційної діяльності, потреби у творчій самореалізації. У створенні прогресивних систем професійної підготовки вчителя, які орієнтуються на інтелектуальний і креативний розвиток особистості, значну роль відіграють процеси проектування і реалізації інтегрованих освітніх програм та педагогічних технологій, що грунтуються на наукових ідеях та універсальних методологічних підходах до освітнього процесу. Таким універсальним методологічним орієнтиром виступає акмеологічний підхід.
Сутність визначення акме: вищий ступінь будь-чого; вищий ступінь розвитку; вершина, квітуча сила, досконалість; вершина як зрілість усього; вершина досконалості у людині; вершина, розквіт здібностей людини; вершина як фізична, осбистісна і суб’єктивна зрілість людини; вершина як реалізація творчих здібностей; вершина досконалості і могутності.
Перспективність акмеологічного підходу до формування компетентності полягає в тому, що він орієнтує особистість на постійний саморозвиток, що відповідає вимогам часу, спрямованим на необхідність досягнення найвищих результатів у діяльності особистості.
АКМЕОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ
«Акме» перекладається з грецької як «вершина», «пора розквіту», тож акмеологія розглядає можливості досягнення людиною її власних вершин творчого і особистісного розвитку.
Термін «акмеологія» ввів у 1928 році М. Рибников для позначення науки про розвиток дорослих людей. З часом вікові категорії акмеології розширилися – акмеологічний підхід у розвитку особистості розглядається у вищих навчальних закладах, школах, в дошкільних закладах.
Тобто акме – це вищий для кожної людини рівень розвитку її фізичного здоров’я, розуму, почуття, волі, взаємодіючих таким чином, що вона добивається найбільшого результату, проявляючи себе як індивід, як особистість і як суб’єкт діяльності.
"Якість шкільної освіти можна визначити як сукупність її властивостей, що обумовлює її пристосованість до реалізації соціальних цілей з формування й розвитку особистості в аспектах її навченості, вихованості, виразності соціальних, психічних і фізичних властивостей" (В. Панасюк).
Акмеологічний підхід до розвитку освіти – це створенння необхідних умов для становлення й розвитку в усіх суб'єктів освіти уявлення про успіх, високі досягнення, необхідні для розвитку особистості й соціуму. Такий підхід конкретизує ідею гуманізації освіти, засади сучасної ідеології виховання та перехід від знаннєвої до особистісно-орієнтованої (компетентнісної) освіти. В акмеологічній школі дитина розвивається як індивід, особистість, ураховуються її індивідуальні особливості, формуються духовні та моральні цінності, розвиваються творчі здібності, уміння будувати відносини в колективі. В усіх суб'єктів освіти систематизуючими стають пізнавальні мотиви, навчання стає внутрішньою потребою, а творче переосмислення дійсності стає провідним.
Продуктом школи є людина, особистість, тому підлягають реалізації такі завдання:
• створення умов для розвитку та самореалізації учнів;
• задоволення запитів та потреб школяра;
• засвоєння продуктивних знань, умінь;
• розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;
• виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві.
Для розв'язання цих завдань вчитель має керуватися такими правилами, незалежно від стажу роботи, категорії, технології, яку він використовує:
Ø Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте.
Ø Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.
Ø На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль.
Ø Сьогоднішній активний учень - завтрашній активний член суспільства.
Ø Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.
Ø Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.
Ø Привчайте учнів думати та діяти самостійно.
Ø Творче мислення розвивайте всебічними аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.
Ø Вчитель з будь-якого предмета має слідкувати за способом та формою висловлювання думки учнів. Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.
Ø У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем.
Ø Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.
Вчитель повинен пам'ятати ці правила, слідувати їм, керуватися ними буде дієвою умовою, яка здатна полегшити учителю досягнення провідної найважливішої мети - формування та розвитку особистості.
Якщо розглянути функції акмеології у навчанні, то вона є відображенням соціального замовлення на мінімальну підготовленість молодих громадян для повсякденного життя у навколишньому світі.
Акмеологічні підходи до навчання задають реальні об’єкти навколишньої дійсності для цільового комплексного використання знань, умінь і способів діяльності; задають мінімальний досвід предметної діяльності учня, необхідний для надання йому здатностей та практичної підготовленості відносно реальних об’єктів дійсності; присутні в різних навчальних предметах та освітніх галузях, тобто є метапредметними елементами змісту освіти.
Необхідність акмеологічного підходу в навчально-виховному й управлінському процесі загальноосвітньої школи очевидна, оскільки суспільство очікує від школи, що її випускники будуть комунікабельними, креативними, самостійно мислячими особистостями, які прагнуть до успіху й уміють самостійно будувати індивідуальну траєкторію розвитку.
Ключова ідея розвитку сучасної загальноосвітньої школи - якість освіти, що забезпечується всіма рівнями освітньої системи. Акмеологія істотно змінює акценти у сфері професійної підготовки фахівців, створення й управління навчально-виховним процесом у школі. При акмеологічному підході домінує проблематика розвитку творчих здібностей, особистісних якостей, що сприяють реалізації індивідуальних якостей кожної дитини. Без сумніву, акмеологія значуща для підвищення якості освіти, оскільки відкриваються перспективи створення моделі акмеологічної школи.
Математична освіта покликана зробити вагомий внесок у формування ключових компетентностей учнів як загальних цінностей, що базуються на знаннях, досвіді, здібностях, набутих завдяки навчанню. Отримані у школі знання та сформовані вміння і навички є, безперечно, важливими, але нині особливої актуальності набуває компетентність учня в різних галузях знань. Саме компетентності більшість міжнародних експертів вважають тими індикаторами, що дають змогу визначити готовність учня-випускника до життя, подальшого особистого розвитку та активної участі в суспільному житті.
З точки зору акмеологічного підходу до організації навчально-виховного процесу, зміст математичної освіти має бути спрямований на досягнення таких цілей:
§ інтелектуальний розвиток учнів, формування видів мислення, характерних для математичної діяльності і необхідних людині для повноцінного життя у суспільстві;
§ оволодіння прийомами математичної діяльності, які необхідні у вивченні суміжних предметів для продовження навчання та у практичній діяльності;
§ формування уявлень про математику як форму опису і метод пізнання дійсності;
§ виховання учнів у процесі навчання математики;
§ формування позитивного ставлення та інтересу до математики.
Математичні компетентності складають основу для формування ключових компетентностей.
За визначенням С. А. Ракова, математична компетентність — це спроможність особистості бачити та застосовувати математику в реальному житті, розуміти зміст і метод математичного моделювання, будувати математичну модель, досліджувати її методами математики, інтерпретувати отримані результати, оцінювати похибку обчислень.
АКМЕОЛОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПІДВИЩЕННІ ЯКОСТІ ОСВІТИ
Одним зі стратегічних завдань реформування освіти в Україні є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я. Це вимагає розроблення і наукового обґрунтування змісту і методики організації навчально-виховного процесу. Тому сучасна педагогічна наука і практика зосередили увагу на пошуку таких технологій навчання, які б забезпечували всебічний розвиток особистості школяра, сприяли його самовираженню. Наслідком таких пошуків є нові технології навчання.
А акмеологічні освітні технології — це технології, які, з одного боку, спрямовані на саморозвиток учня відповідно до його природних задатків (здібностей, нахилів, обдарувань) та внутрішньої інтенції в умовах варіативності (індивідуалізації) освітніх програм, а з другого боку, це технології, спрямовані на досягнення кожним учнем своїх можливих найвищих результатів за умови поєднання зусиль партнерів освітнього процесу, що забезпечують педагогічний супровід вихованців.
Особливості акмеологічних технологій обумовлені внутрішньою установкою суб'єкта на розробку та впровадження. Об'єктом технологізації стають особистісні зони розвитку людини, способи й засоби життєдіяльності, професійного становлення.
«Основне завдання акмеологічних технологій - сформувати та закріпити у самосвідомості людини затребувану необхідність у самосвідомості, саморозвитку й самореалізації, що дозволяють спеціальними прийомами та техніками самоактуалізувати особистісне та професійне "Я"».
До акмеологічних можна віднести такі технології:
· ігрові (дидактична гра, технології ігро-моделювання);
· тренінгові технології;
· технології розвивального навчання;
· технологія особистісно зорієнтованого навчання;
· метод проектів.
Для школи важливою є кожна із зазначених вище технологій. Активне вивчення й апробація кожної з них ведуться в Україні. Ігрові технології апробуються як в початковій школі так і використовуються вчителями основної та середньої школи при підготовці та проведенні нетрадиційних уроків, елективних курсів, занять за системою додаткової освіти.
Дидактичні ігри кардинально змінюють технологію навчання. Суть їх полягає в тому, щоб розбудити пізнавальну активність дитини, сприяти становленню самостійності в мисленні й діяльності. Гра розкриває особистісний потенціал дитини: кожний учасник демонструє свої власні можливості окремо й у спільній діяльності з іншими учасниками. Дитина виступає творцем не тільки ігрових ситуацій, а і власної особистості, вирішує питання самоврядування, знаходить шляхи та засоби оптимізації своєї діяльності, виявляє свої недоліки та вживає заходи для їх усунення, учиться переборювати психологічні бар'єри у спілкуванні з різними людьми, удосконалює якості своєї особистості.
Тренінгові технології стимулюють пізнавальну активність і самостійність слухачів, тут слухач є суб’єктом навчання. Створюються такі комфортні умови, за яких кожен слухач відчуває свою успішність й інтелектуальну спроможність при відпрацюванні конкретного питання тематики занять.
Тренінги дають змогу керівнику заняття побачити слухачів з іншого боку. Якщо на групових заняттях слухач буває пасивний, то при тренінгах слухачі вражають нестандартним мисленням, здатністю приймати рішення у розв’язанні складних проблем.
Основою технології розвивального навчання є ідея про розвиток дитини як суб'єкта особистої діяльності. Тому головна мета навчання полягає у забезпеченні розвитку пізнавальних можливостей школяра. Зміст, принципи, методи і прийоми розвивального навчання спрямовані на ефективний розвиток пізнавальних можливостей школярів (сприймання, мислення, пам'яті, уяви тощо). Воно можливе за такої організації навчального процесу, коли учні самостійно або з допомогою вчителя осмислюють матеріал, запам'ятовують, творчо застосовують його в нестандартних умовах. Важливим компонентом навчальної діяльності за використанням цієї технології є навчальне завдання. Учень повинен знати мету завдання, за допомогою яких дій та за яких умов потрібно виконувати його, які засоби необхідно використовувати при цьому.
Для ефективного здійснення розвивального навчання учитель повинен подолати межі навчальної програми, дати учневі змогу займатися тими видами діяльності, що викликають у нього найбільший інтерес, самостійно визначити інтенсивність та обсяг своєї діяльності. Він може допомагати учневі сформулювати завдання, оволодіти необхідними методами і навичками його виконання, на початку роботи з класом проаналізувати рівень засвоєння учнями предмета, визначити типи завдань для різних груп учнів.
До реалізації технології розвивального навчання вчителю важливо враховувати особливості розвитку пізнавальної сфери учнів різного віку, зацікавити їх навчальним предметом, формувати в них мотиви навчально-пізнавальної діяльності, культуру розумової праці, вміння самостійно регулювати свою розумову діяльність. Результатом цілеспрямованої роботи з організації навчальної діяльності учнів, відповідно до теорії розвивального навчання, стає здатність, яку школярі здобувають, послідовно, самостійно й усвідомлено організовувати всі компоненти діяльності, тобто ставати суб'єктом діяльності. Ігрові й розвивальні технології сприяють розвитку в учнів ключових компетентностей, особистісних якостей, що врешті-решт впливає й на якість освіти.
Технологія особистісно зорієнтованого навчання зосереджена на особистості дитини, розвитку її самобутності, самоцінності. Мета технології полягає в сприянні становленню індивідуальності, культурної ідентифікації дитини, її соціалізації, життєвому самовизначенню.
Ця технологія навчання має відповідати таким вимогам:
— здатність навчального матеріалу забезпечувати виявлення суб'єктивного досвіду учня, передусім досвіду попереднього навчання;
— спрямованість викладу матеріалу в підручнику (вчителем) не тільки на розширення обсягу знань, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, а й на постійне перетворення набутого суб'єктивного досвіду кожного учня;
— сприяння у процесі навчання узгодженню суб'єктивного досвіду учнів з науковим змістом здобутих знань;
— стимулювання самооцінної освітньої діяльності учнів, зміст і форми якої повинні забезпечувати можливість для самоосвіти, саморозвитку, самовираження у процесі оволодіння знаннями;
— можливість учня самостійно обирати зміст навчального матеріалу, вид і форму виконання завдань тощо;
— виявлення й оцінювання способів навчальної роботи, якими самостійно, стійко і продуктивно послуговується учень;
— здійснення контролю й оцінювання не тільки результатів, а й процесу учіння;
— забезпечення в освітньому процесі організації, реалізації, оцінки і самооцінки учіння як суб'єктивної діяльності.
Технологія особистісно зорієнтованого навчання відрізняється від традиційної психолого-педагогічними підходами до підготовки учнів.Застосування технології спонукає учня бути активним співрозмовником, суб'єктом навчально-виховної діяльності та продуктивної праці.
Не менш значущим у контексті акмеологічної теорії є технологія, що отримала назву "метод проектів" і припускає орієнтацію на самостійну діяльність учнів, рішення певної проблеми, що передбачає використання різноманітних методів, засобів навчання, інтегрованих знань і вмінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей.
Метод проектів – це метод, в основі якого лежить розвиток пізнавальних, творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислити.
Мета використання методу полягає у формуванні навичок ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій при навчанні учнів різного віку за допомогою інноваційних педагогічних технологій, якими передбачається самостійна (індивідуальна чи групова) дослідницько-пошукова діяльність учнів.
Багатомірний феномен акме є образом-еталоном інтелектуальних, емоційно-почуттєвих, вольових, комунікативних характеристик людини та складових її здоров'я. Оптимальним результатом технологічного розвитку й інтегрованим вираженням професійного акме є феномен конкурентоспроможності.
Виховання – це тонка робота розуму і серця. В. Сухомлинский.
Навчальний процес починається з проектування його цілей і завдань. Цілі і завдання визначають усі наступні компоненти процесу – засоби навчання, форми і методи. Більшу частину свого часу дитина проводить у школі — на уроці. Урок — не лише основна форма навчання, як це прийнято вважати, але й сфера, в якій, переважно, відбувається шкільне виховання.
Як реалізувати виховну мету, органічно вписавши її в навчальну канву уроку?
Одним з основних принципів, покладених Національною програмою в основу виховання, є акмеологічний принцип, який передбачає побудову виховного процесу так, щоб вихованець засвоїв найвищі морально-духовні цінності; створення умов для оптимальної самореалізації підростаючої особистості, розвитку її індивідуальних можливостей і здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах — міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення нових, соціально значущих задумів; формування умінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх учинків; здатності свідомо приймати рішення.
Розглянемо застосування деяких акмеологічних прийомів для реалізації виховної мети на уроках математики.
1. Прийом «Зв’язок поколінь»: мотивація навчальної діяльності шляхом використання висловів відомих особистостей.
Можна почати урок з епіграфу і його обговорення. Розмірковуючи над епіграфом, діти самі ставлять мету уроку, або аналізують те, що вже знають, або знайомляться з історією математики, або усвідомлюють необхідність отримання знань, або отримують певні виховні настанови від людей, які досягли успіху у житті.
В ході уроку вчителю доводиться аналізувати влучні і не дуже відповіді учнів (не забуваючи, звичайно, мудру пораду І. Гете: «Хочеш отримати розумну відповідь – питай розумно»), оцінювати прийоми роботи, манеру поведінки, хвалити, надихати або, навпаки, «ставити на місце». І тут влучне слово, іронічний афоризм іноді більш повчальні, ніж рафінована нотація.
Можна використовувати вислови відомих людей, які не обов’язково стосуються математики, але завжди допоможуть вчителю досягти певних виховних цілей.
Окрім того, виховній меті послужить повідомлення певних фактів з життя особистостей, думку яких було озвучено. Для підлітка дуже важливо мати достойний приклад для наслідування. Таким прикладом можуть служити як наші сучасники, так і історичні особистості, здатні своєю творчою біографією викликати відгук і переживання у школярів. Відомий педагог Василь Сухомлинський вказував на дидактичну роль образів великих людей. Адже, вивчаючи їх біографії, дитина вчиться досягати успіху у житті. Окрім того, вміння включити в розмову відомий вислів – ознака освіченої людини.
2. Прийом естетичного стимулювання: доповнення змісту навчального предмета естетично значущою інформацією, оскільки «математика є прообразом краси світу» (С. Ковалевська)
Зокрема:
• На уроках геометрії учитель може демонструвати фотографії цікавих сучасних архітектурних споруд, математичними моделями яких є геометричні тіла. І це не тільки призми. Наприклад Будинок – бібліотека у Мінську (Білорусія) – ромбокубооктаедр, Палац Миру та Злагоди у Астані ( Казахстан) – піраміда, будинок-банкнота у Каунасі (Литва) – циліндр, Ворота в Європу у Мадриді (Іспанія) – похила призма. Цікаві архітектурні споруди є і в Україні. Наприклад дім-корабель у Чернівцях, дім-стіна у Одесі, готель BonBon у Донецьку, музей «Писанка» у Коломиї.
• Чи знаєте ви, що число π може звучати? Ідея полягає в наступному: присвоїти кожній цифрі числа відповідну ноту. Це зробив музикант Майкл Блейк, він ще включив до послідовності акорди, яким також присвоєні цифрові значення, і хоча мелодія теоретично може звучати вічно, Блейк обмежився кількома десятками знаків. Демонстрація відеоролика з цією мелодією займе лише декілька хвилин, але надасть естетичне задоволення. При вивченні теми послідовності аналогічно можна показати красу чисел Фібоначчі і т. ін.
• При вивченні теми «Коло» важлива наявність в учнів інструментів і уміння ними користуватися. Для забезпечення цього, а також з метою розвитку творчих здібностей учитель може задати «домашнє задоволення» - виконати оригінальний малюнок, який обов’язково містить певну кількість кіл. Оцінюється акуратність а також естетична значущість малюнка.
• Також одне з творчих «домашніх задоволень» - створити рекламу якогось поняття або теореми. Крім знання теоретичних відомостей, діти вчаться формулювати влучні вислови, естетично оформляти роботу, відшуковувати цікавинки.
3. Прийом емоційного стимулювання: зацікавлення учнів шляхом демонстрації фрагментів фільмів, відеокліпів, соціальних роликів, створюючи таким чином ситуацію емоційних переживань.
Старшокласників значно важче «розворушити» і надихнути на виконання фізичних вправ. Спробуйте просто зміну діяльності. 2-3 хвилини займає демонстрація відеокліпу, так званого «соціального ролика». Їх є дуже багато: про природу, екологію, шкідливість тютюнопаління… Не обов’язково потім побачене обговорювати на уроці. Нехай це просто послужить приводом замислитись. Можливо, такий перегляд спонукає дітей створити свій власний соціальний ролик. Його теж можна потім показати на уроці.
4. Прийом «Інформаційна палітра»: доповнення навчального матеріалу цікавими відомостями, фактами, історичними даними.
Оскільки на сучасному етапі надається перевага компетентісним підходам до змісту освіти, варто будь-яку навчальну діяльність переплітати з реальністю. Для цього у всі етапи навчальної діяльності включати зв’язки з реальністю і навколишнім світом.
Засвоєння геометричних властивостей через пізнання реального простору поступово має підвести учнів до усвідомлення важливого світоглядного твердження: геометричні фігури – це моделі, за якими вивчають властивості реального простору.
Щоб сформувати такі уміння, доцільно пропонувати учням спеціальні вправи.
• Назвати предмети або їх частини з навколишнього середовища, що нагадують певні геометричні фігури.
• Що спільне між променем – геометричною фігурою і променем від ліхтаря?
• Назвати частини будинку, які нагадують геометричні фігури. Чому саме форма прямокутника переважає тут?
• Яку форму мають колеса? Чи можуть вони мати форму інших геометричних фігур?
• Яку геометричну фігуру нагадує класна кімната? Показати рівні грані цього прямокутного паралелепіпеда, відповідно рівні ребра, тощо.
• Поперечний переріз яких рослин, овочів, фруктів нагадує круг?
• Як розміщено залізничні рейки, телеграфні проводи?
Такі запитання підводять учнів до розуміння того, що рукотворні прообрази геометричних фігур, які оточують людину, не випадкові. Учні мають усвідомити, що знання про геометричні фігури, їх форму, властивості, відношення і зв’язки необхідні їм для того, щоб краще пізнати навколишній світ і підготуватись до активного життя в суспільстві, незалежно від того, якої професії вони набудуть в майбутньому.
5. Прийом дидактичної гри: розвиток інтелектуальних, емоційних, мотиваційних якостей особистості через ігрову навчальну діяльність.
Дидактичні ігри насамперед формують соціальні якості особистості: вміння прислухатися до думки інших, працювати у команді, проявляти виконавські та лідерські якості. У процесі гри виховується наполегливість, організованість, відповідальність.
Наприклад, одноманітне розв’язування прикладів стомлює дітей, виникає байдужість до навчання. Проте розв’язування цих самих прикладів у процесі гри “Хто швидше?” стає для дітей вже захоплюючою, цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети – в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він вміє, знає.
Зацікавити учнів в процесі розв’язування прикладів можна і результатом – учитель може спеціально дібрати числ
|
Пошук
Годинник
Календар
Визначні дати
 Погода
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
